ВЕВЕЛЬСБУРГ (Wewelsburg)

Німецькі вчені вважали, що замок у Вевельсдорфі поблизу Падеборна (Вестфалія). Заснований карлом великим. Уціліє разом із містом під час війни Сходу із Заходом.

Цю ідею підтримувала старовинна вестфальська легенда «Битва біля берези», відповідно до якої велика армія зі Сходу буде остаточно розбита силами Заходу. К. М. Віллігут інтерпретував цю легенду Г. Гімлеру так, що Вевельсбург стане бастіоном, об стіни якого розіб’ється напад нових гунів. Замок орендовано в місцевої общини до 2033 року за символічну платною – одну марку на рік. Закони забороняли придбати памятку історії назавжди, а община Вевельсдорфа була рада позбавитися від обов’язку берегти давні стіни – нагадування про лицаря розбійника Вевеля фон Бюрена, який тероризував їхніх предків у середньовіччі.
   У замок звозили цінності поневолених народів з метою створення гігантського музею арійської культури (менш цінними памятками історії, вилученими на окупованих територіях, наповнювали різні замки й фортеці, монастирі й соляні шахти).
   У вевельзбурзі в головній вежу знаходилася орденська («баронська») зала (мідгард – «світ живих»), де збиралися дванадцять вищих функціонерів СС під головуванням Генріха Гімлера (загальна кількість присутніх складала чортову дюжину – 13 осіб). Це було так зване мале коло, представники якого й керували проектами СС, а також були максимально посвяченими у всі таємниці. Кожен мав свій герб, розроблений професором Карлом Дібичем, фахівцем із германської геральдики.
   На кожного з 12 представників чекала власна ніша, де вони повинні бути поховані. Місцем поховання визначено приміщення (крипта) під орденською залою, яке мало назву «СС Вальгалла». Посередині «зали мертвих» в оточенні 12 рун перемоги – «зіг» палало «вічне» вогнище, або «чорне сонце». До полум’я вело 3 сходинки, що нагадувало три кола для паломників у столиці Тибету Лхасі. Цей жертовник мав назву «Ніфлхайм» - поєднання світу мертвих і живих (з давніх саг). Навколо вогню знаходилося 12 місць для учасників урочистих церемоній (число 12 повязане з річним місячним циклом). За деякими даними, тут передбачалися людські жертвоприношення. Північну вежу мала прикрашати зала Грааля з 48 вікнами, яка однозначно символізувала давньогерманський свт богів – Асгард. У цій залі знаходився постамент для Чаші Грааля.
   До великого кола належало 30 генералів СС, серед яких рейхсляйтери окупованих територій, керівники Ваффен СС і «ССАненербе», а також інших центральних управлінських структур, котрих за потреби запрошували до Вевельсбуру з їхніх резиденцій, що знаходилися іноді в інших орденських замках (проект «Орденські замки»).
   Для інтенсифікації розумової діяльності присутніх розробили спеціальне освітлення. Кольорове скло мало нейтралізувати та фільтрувати сонячні промені, які немовбито заважали духовній активності людини. Для цього в приміщеннях замку штучно створювалася містична напівтемрява. Таким чином, замок повністю відповідав нормам середньовічної поеми, поєднуючи видиме й невидиме в одному архітектурному тексті.
   Одним з обрядів, який використовувався в замку, була медитація на яблуку. Плід розрізався за екватором таким чином, що утворювалася пятикінцева зірка. Яблуко розміщувалося посередині столу, присутні занурювалися у свої думки, а потім обмінювалися одкровеннями з метою дійти спільної думки з певного питання.
   Основною темою інтер’єру замку Г. Гімлер зробив Спис Гая Касія Лонгіна. Навіть форма замку нагадувала спис, повернутий на схід. В одній із кімнат замку зберігалася копія віденського списа, повернутого на схід, на словян. Приміщення були обставлені і декоровані так, щоб наочно втілити, традиції, вірування й подвиги кожної людини, яка володіла цією реліквією, а також Чашею Грааля х ІХ до ХІV століття. У Вевельсбурзі планувалося запровадити культ «чорного сонця» як одного з основних у нацистській державі.



ДЖЕРЕЛО: В. В. Цибулькін, І. П. Лисюк. СС–Аненербе: розсекречені файли. К., 2010. – С. 260-262.