Соціальна політика Радянського Союзу у 1953 – 1964 рр.

Соціальна політика в період "хрущовської відлиги” заслуговує великої уваги та зусиль для її дослідження тому, що саме цей тип політики був пріоритетним для самого Хрущова, який будь-якою ціною намагався підвищити роль і становище людини у тодішньому суспільстві, підвищити довіру людей до держслужбовців.

Із всіх реформ, проведених у так зване "хрущовське десятиліття”, найбільший вплив на подальший розвиток радянського суспільства мали реформи в соціальній сфері. Саме такої думки дотримується російський історик, академік А. Н. Сахаров. Тобто, роблячи висновок з його слів можна констатувати, що ті реформи, які деякі вчені називають експериментами мали вирішальний вплив на розвиток радянського суспільства. Зміст хрущовських соціальних реформ підривав ті соціальні стандарти, які були закладені ще в часи "сталінізму”. Саме на такій позиції і стоїть ще один російський історик, доктор історичних наук А. Пижиков, який у своїй статті про хрущовські експерименти в правоохоронній сфері в кінці приходить до висновків, що основною відмінністю між періодом правління Хрущова та правлінням Сталіна є те, що Хрущов на перше місце поставив людину, як особистість і саме на забезпечення її інтересів спрямовувалися всі зміни та реформи.
   Професор Каліфорнійського університету в Берклі Мартін Маля пише, що для Хрущова соціальна політика насамперед означала покращення матеріального добробуту населення. Мартін Маля підкреслює, що соціальна політика мала і велике значення для самого Микити Сергійовича, який з її допомогою намагався утвердити себе, як всенародний вождь.
   Отже, оглядаючись у радянське минуле та маючи перед очима сучасні проблеми можна говорити, що дана тема була, є і буде актуальною, в першу чергу тому, що в залежності від того в якому напрямку проводить соціальну політику держава і залежить добробут населення. Саме тому соціальна сфера може стати зброєю для досягнення популярності у народі, але з іншого боку потрібно підтримувати певний баланс: наприклад між соціальною сферою та економікою чи освітою, тобто не можна допускати, щоб соціальна сфера, а саме забезпечення реалізації її курсу не були тягарем для інших галузей. Ця проблема була актуальною починаючи ще з античності і є актуальною до сьогодні.
   Тому я вважаю, що дана тема беззаперечно є актуальною, особливо в контексті існування Радянської держави в період керівництва Хрущова і відповідно потребує подальшого дослідження.