Наслідки аграрно-демократичних реформ братів Граків

Закінчення Ганнібалової війни у 201 р до. н. е. призвело до різкого викиду на римські рабські ринки великої кількості рабів. Це одночасно призвело до здешевлення робочої сили в Італії.

Кількість рабів, що працювали на римських латифундіях і віллах цілком задовольняла потреби великих землевласників. Рабська праця відібрала у багатьох римських громадян можливість вигідного заробітку. Після війни вся країна, а особливо центральна Італія була спустошена: сади з виноградниками і маслинами були знищені. У II ст. країна перебувала у становищі, коли потрібно було активно і правильно діяти і в економічному, і в політичних напрямках. Проте і в цей час знайшлися прихильники ситуації: переважна нобілітет, нобілям було вигідно використовувати дешевих рабів на своїй землі. Також вони неймовірно збагачувалися за рахунок землі, що продавалася бідними громадянами, які не в змозі були її обробити. 

Відповідно до того, як зубожіли і втрачали свої наділи римські громадяни і пропорційно зменшувалася кількість римських воїнів, що складало серйозну зовнішню загрозу. Для того, щоб змінити ситуацію на краще, суспільство потребувало політика далекоглядного і послідовного. Такого воно знайшло в особах Тіберія та Гая Гракхів. Особливу увагу до обидвох братів приділяв Плутарх, що дає досить вичерпні дані про їхні біографії. Головними джерелами для вивчення тодішньої ситуації у сільському господарстві є праці Катона, Варрона і Колумелли.

   Розділ I. Брати Гракхи – талановиті політики, оратори і громадяни.

   Виправити ситуацію, що являла собою зменшення кількості повноцінних римських громадян і збільшення кількості рабів-варварів намагалися і до братів Гракхів. Гай Лелій, консул 140 р., друг Спіціона взявся швидко виправляти ситуацію, але багаті дали таку реакцію, що Лелій, боячись за своє життя відмовився від своїх намірів, за що заслужив ім’я мудрого. Тиберій був людиною не лише розумною, але і далекоглядною, вольовою, і нарешті – талановитою. Будучи вибраним народним трибуном у 133 р. Гракх відразу відновив питання свого друга Лелія, направивши на це всі свої сили та енергію. В історії існує дві точки зору, щодо того, чому таким завзятим і енергійним був Тиберій. Перша точка зору полягає у тому, що винуватцем була мати Тіберія – Корнелія, яка дорікала синам за те, що її все ще називають тещею Спіціона, а не матір’ю Гракхів. Друга точка зору полягає у тому, що винуватцем характеру Тіберія був Спурій Постумій, одноліток Тіберія і одночасно суперник в ораторському мистецтві. Прихильники цієї точки зору говорять, що Тиберій Гракх, повернувшись з походу, впевнився, що Спурій користується набагато більшою славою і впливом ніж він, захотів перевершити його і взявся до проведення аграрної реформи, яка була потрібна народу, на яку плебс чекав і надіявся. 

   Потрібно відзначити, що для успіху проходження реформи потрібно людину, з характером схожим на Гракхів. Відомо, що не лише Тиберій і Гай були авторами законопроекту. Ця реформа була наслідком багатьох впливових людей (колишні консули, сенатори, трибуни) . Реформа мала на меті зміцнити римську армію, здобути популярність у народу до демократичних сил. 

   Для виконання цієї місії потрібно було вибрати людину, яка б могла протягом тривалого часу бути популярною, щоб мати час на втілення у життя реформи(для повноцінного виконання реформи потрібно було спочатку шляхом замірів, визначити, які землі державні, а які приватні, а це відповідно вимагало затрати часу). Тиберій Гракх у цій ситуації був ідеальним варіантом. Він викликав захоплення у людей, міг викликати ентузіазм, надію, люди вірили йому. Особистість Тіберія відігравала величезну роль, адже поступово він став улюбленцем публіки. Він був справді могутнім, адже був представником і захисником народу, за що народ його любив. Дуже показовою і талановитою з точки зору ораторського мистецтва була одна з його промов на захист обездолених. "І дикі звірі в Італії мають свої нори, де можуть будь-коли заховатися, а люди, які воюють і вмирають за Італію не мають у ній ніякої власності, крім повітря і сонця”. Звичайно, що такого роду промови сприймалися добре усім народом, який став вірити Тіберію. 

   Безумовно, чесно і відкрито вести боротьбу з Тиберієм Граком оптимати не могли, і тому противники вдалися до тихої, змовницької війни, метою якої було знищити особисто Тіберія, а разом з ним відповідно звести на ніщо усю його роботу. За короткий час люди так полюбили Тіберія, що навіть після його смерті пам’ятали про нього і його реформаторську діяльність. Противники реформи не змогли відмінити її, адже вона вже встигла прижитися в народі, і замах на неї міг спровокувати громадянську війну. 

   Гай Гракх – безумовно самостійний, талановитий політик, що продовжуючи реформи навіть у дечому перевершив свого брата. Але все таки беззаперечно його доля залежала від Тіберія. Народ і далі потребував сміливого і рішучого політика, який би впорядкував і завершив реформу. Особистість старшого брата тут зіграла неабияку роль на позицію народу щодо Гая. 

  Слід звернути особливу увагу на тактику оптиматів, що полягала у підриві авторитету популярів, а зокрема внесення соціальних дублюючих законопроектів Лівієм Друзом. Відомо, що Друз віддав свою трибунську владу сенату, тобто повністю виконував їхні вказівки. Він став проводити закони, в яких не було нічого доброго і корисного. Ці закони мали на меті лише перехопити популярність у Гая Гракха. Наприклад законопроект пропонований Граком про винесення за межі Італії двох колоній сенат відхилив, натомість закон Друза про вивід аж дванадцятьох колоній сенат підтримав. Гай здешевив вартість хліба, а Друз почав роздавати його безоплатно. Така ситуація, яку можна ще назвати "битвою законів”, лише на короткий термін була вигідною для народу, адже було скасовано багато повинностей, боргів, відмінено багато покарань. Але все таки ситуація призвела до загострення протистоянь у народі, чого і потрібно було оптиматам. За такої напруженої ситуації вони легко спровокували вбивство ліктора консула Опімія (затятого ворога Гракха), що дало змогу відповідно до закону використовувати проти популярів регулярну армію. Саме Олімпій вбив близько трьох тисяч грахканців, серед яких і самого Гая Гракха.

   Розділ II. Наслідки аграрно-демократичних реформ братів Гракхів.

   Реформи, проведені братами Гракхами цілком швидко і надовго увійшли в життя людей, тому цілком відмінити аграрний закон реакція не змогла. Закони увійшли в життя народу насамперед тому, що були потрібними. Судова реформа Гая внесла елементи демократії у римський суд, що спочатку складався лише з сенаторів. Внаслідок реформи суди назавжди залишилися в руках вершників, відкупна система дістала подальший розвиток, саме так, як це було запропоновано Гаєм. Вірогідно, що і залишилися римські колонії. Утримався також новий тип колоній за межами Італії. Традиція виведення колоній за межі Італії була продовжена. У 118 р. була виведена колонія в Нарбон, в північній Галлії, недалеко від Піренеїв. Також збереглося багато другорядних законів Гая Гракха.

   Складнішою була ситуація з аграрною реформою. Оптимати не могли піти на те, щоб відібрати десятки тисяч наділів у громадян, адже це неминуче призвело б до громадянських війн. Проте для них існував і інший шлях. Можна було лише внести зміни до цього закону, під видом дій в інтересах громадян змінити ідею аграрної реформи. Реакція пішла цим шляхом, зробивши одну поправку: власникам земельних наділів дозволялося продавати землю. Ця поправка анулювала всі успіхи реформи, адже міняла саму її суть, селяни не маючи змоги обробити власним коштом свій земельний наділ найчастіше продавали його. Отже аграрна реформа, втратила своє основне призначення. Реформа 111 р., відома ще як перша в історії приватизація, своєю суттю просто унеможливила проведення повторно аграрної реформи. Аппіан говорить, що відразу після проведення реформи, багаті стали викупляти наділи у бідних, а часто і насильно їх забирати. Отже становище бідних ще погіршилось, а в кращому випадку, не змінилося. 

   Таким чином, остаточним результатом аграрної реформи стала повна перемога приватної власності на землю. Причини були не стільки в реакції, скільки в економіці. Одночасно і був зруйнований принцип полісу. В кінці II століття до н. е в епоху розквіту рабовласницького устрою, не можна було відродити мале селянське господарство. Історичні результати реформи, як бачимо, склалися абсолютно протилежно до первісного її задуму. Незважаючи на короткочасне поліпшення становища селян, аграрне питання не було вирішеним, хоча, очевидно в рамках рабовласницької системи воно і не могло бути вирішеним. 

   Значення діяльності братів Гракхів у історії Риму надзвичайно велике. Їх реформи прискорили розвиток виробництва і сприяли розвитку рабовласницького суспільства. Переділом великої кількості державної землі і виводом колоній, покращенням стану доріг, реформи допомагали розвитку приватної власності, торгівлі і грошових відносин. Реформи підготували питання про зарахування до складу римських громадян, італійських племен. Їхні реформи зміцнили економічні і політичні позиції вершників. Гракхи внесли багато покращення в римський державний апарат шляхом адміністративних і конституційних реформ.

   У радянській історіографії є багато наукової літератури, де братів Гракхів представляють, як революціонерів. Гракхи революціонерами у прямому значенні цього слова звичайно не були, тому, що вони не збиралися знищувати рабовласницький устрій, а навпаки, – зміцнити його.

   Але виникає запитання, чому ж Гракхи загинули, а їхня реформа не переросла в організований демократичний рух? Причини в кінцевому результаті потрібно шукати в слабкості італійської демократії. По-перше, як і вся антична демократія, умовно була обмежена, тому, що не включала в себе основну масу населення – рабів. Хоча і суттю реформи не могла їх включати, адже була спрямована на підтримку бідного населення та громадян. По-друге, демократія Риму потерпала від внутрішнього протиріччя між громадянами і негромадянами, римлянами і італіками.

   Також потрібно зазначити, що діяльність братів Гракхів поклало початок громадянським війнам в Італії.

Висновки

Становище римських громадян та позастатусового населення провінцій у III-II ст д. н. е. багато в чому було зумовлене перебуванням в Італії Ганнібала. Карфагенський вождь цілеспрямовано розоряв провінції, щоб послабити римську економіку, яка б не змогла утримувати велику армію. Саме таке становище суспільства і штовхнуло популяріїв на демократичну реформу, наслідки якої ми прослідковуємо вже далеко після вбивств обох братів. Реформи братів призвели до змін зовнішньої політики, соціальної політики, до утворення приватної власності. Також реформи змусили римське управління переглянути свої погляди щодо народу. Аграрно-демократична реформа певним чином посприяла громадянським війнам, адже вона передбачала надання громадянських прав італікам. Отже, праця братів Гракхів стала рушійною силою в часи античного Риму.

          Список використаної літератури

1. Ковалев С. И. История Рима. Курс лекций. – Л., 1986.

2. Сергеенко М. Е. Характерные черты сельскохозяйственной жизни Средней Италии во II в. До н. е. // ВДИ. – 1952. -№4. – С 38-44.

3. Сергеенко М. Е. Вилик ( О типах управляющих в усадьбах древней Италии) // ВДИ. – 1956. №4. – С. 46-54.

4. Хрестоматия по истории Древнего Рима / Под ред. В. И. Кузищина. – М., 1987.